03.04.2021

Росія грає м'язами: Чому в Держдепі порадили Путіну вгамуватися

Источник: depo.ua

Зростання російської військової активності в Європі не обмежується Україною, і більше схоже на перевірку боєготовності опонентів, ніж на підготовку до початку конфлікту. Але якщо під час цієї перевірки Путін переконається у слабкості української оборони, удар буде неминучим.

Вчорашня заява речника Держдепартаменту США Неда Прайса про те, що Росії варто припинити "агресивні дії, які мають намір залякати та вчинити загрозу нашому партнеру Україні", прозвучала в момент, який і без того видається достатньо скрутним.

Активізація протистояння на Донбасі, повідомлення українських посадовців про концентрацію російських військ як на кордоні, так і в анексованому Криму, переведення військ США у Європі в боєготовність найвищого рівня, контакти голови Об'єднаного комітету начальників штабів США Ллойда Остіна з міністром оборони України Андрієм Тараном – все це разом може видатися підготовкою якщо й не до нової великої війни, то до масштабної "розморозки" і без того достатньо гарячого українсько-російського конфлікту.

Звичайно, точно передбачити наміри Путіна в такій ситуації неможливо. Але слід, напевно, звернути увагу на той факт, що за весь період після розпаду Радчнського Союзу, Росія ніколи не атакувала "в лоб" більш-менш боєздатну і готову до опору армію опонента. За винятком випадків, коли йшлося про держави – чи квазідержавні утворення – на два порядки менші за Росію як за чисельністю армії, так і за мобілізаційним резервом. Як то було із Грузією та Чечнею.

І російська гра м'язами цього разу зовсім не обмежується Україною.

Той факт, що російські літаки впродовж останнього тижня десятикратно збільшили активність на кордонах повітряного простору країн – членів НАТО зовсім не означає, що вони наступного тижня спробують в цей простір влетіти і когось десь розбомбити. Рівно як і той момент, що три російські субмарини, спроможні нести ядерне озброєння, проводять навчання в Арктиці, зовсім не означає, що найближчим часом вони розпочнуть звідтіля ядерну війну.  

Зважаючи на все це, більш логічним було б припустити, що зараз Росія не так готується до нового раунду війни на Донбасі, як перевіряє здатність Заходу реагувати на ситуацію в проблемних зонах. Простіше кажучи, вишукує слабкі місця, в які можна ударити.

І паралельно з тим оцінює, як реагуватимуть Вашингтон, Брюссель, Берлін – і, врешті-решт, Київ – на ті чи інші форми провокативної поведінки. Користуючись "пацанською" лексикою російського президента, "хто за кого впишеться".

Приємною для нас новиною, напевно, можна вважати той факт, що Україну під час цієї "геополітичної перевірки" у Кремлі розглядають вже як частину єдиного "західного антиросійського фронту".

Натомість менш приємна новина для нас полягає в тому, що майбутня доля України залежить від результатів цієї перевірки далеко більше, ніж доля країн-членів НАТО. Оскільки у випадку, якщо російський президент переконається, що повітряні кордони альянсу є недостатньо захищеними, він не нападе на Німеччину чи Велику Британію. Він просто зрозуміє, що можна спокійно ігнорувати думку Європи, плануючи нові військові та геополітичні авантюри в Україні, чи, наприклад, країнах Балтії.

Натомість якщо в боєздатності наших сил – хоч на Донбасі, хоч на кордоні з Кримом, хоч на українсько-російському кордоні – будуть знайдені очевидні провали – то збройний удар по слабких місцях в осяжному майбутньому видається більш ніж ймовірним. Тому керівництву України, збройним силам і пересічним громадянам не слід думати, що це "всього лише демонстрація військової сили". Як не варто впадати в істерику і готуватися "валити з цієї країни", як то планують декотрі "народні слуги". Просто шукаючи миру, слід готуватись до війни. Рецепт хоч і старий, але цілком універсальний.

Новости раздела