15.10.2020

Воскресіння збірної України: Тассотті знову б'є Луїса Енріке, або Щасливий кінець страшної казки Шевченка

Источник: Футбол 24

"Футбол 24" розбирає тактику і стратегію у матчі Україна – Іспанія (1:0), в якому команда Андрія Шевченка здобула важливу перемогу в елітному дивізіоні Ліги націй.

Жовтневі матчі національної збірної надовго запам'ятаються футбольній спільноті України. Ми відчули всю гаму почуттів. Спочатку, безпосередньо перед контрольним матчем зі збірною Франції, перша команда країни несподівано зіткнулася з катастрофічними кадровими проблемами. Штаб Шевченка недорахувався гравців Шахтаря, який у повному складі пішов на карантин.

Травми та COVID-19 змусили "синьо-жовтих" вийти на Стад де Франс занадто експериментальним складом. Збірна провела одну з найгірших ігор в історії. Але, навіть за поганої гри результат того матчу вийшов занадто жорстоким для збірної України – 1:7. Найбільша поразка за усі часи – жахливішого початку змагального періоду, в якому почергово суперниками національної команди України були три останні чемпіони світу, годі було й чекати.

Взагалі, я вважаю, що за паризьку ганьбу в останню чергу потрібно дорікати футболістам, яких просто підставили. Керівництво УАФ взагалі не думало про наслідки. Головний підсумок вересневих матчів збірної України – у нас дуже коротка лава запасних для гри на найвищому рівні. Ми безпорадно виглядали у Мадриді у першу чергу через втому. Топ-збірні від матчу до матчу проводять ротацію і не втрачають свого високого інтегрального рівня, тоді, як ми за відсутності кількох провідних виконавців перестаємо бути конкурентоздатними на високому рівні. Після ротації свіжіші іспанці буквально знищили нас вже у першому таймі. Андрій Шевченко скаржився, що наша лава не дозволяє на рівних конкурувати з топ-збірними у других матчах спарених поєдинків.

Попри це, згодом УАФ радісно повідомила, що до жовтневих матчів Ліги нації додається ще нікому не потрібна товариська гра з чинними чемпіонами світу. Таким чином, збірна отримала календар, в якому за шість днів вона повинна була зіграти з тріумфаторами трьох останніх Мундіалів. Я розумію, що Андрію Павелкові було складно відмовитись від домовленості про спаринг з Францією, яка заробляє по кілька мільйонів євро на кожному матчі (і навряд чи зраділи б зриву чергового матчу), але його наслідки для нашої національної команди могли бути значно гіршими. Він відбувся у найбільш незручний час і замість користі міг принести лише негативні наслідки. Практично другий склад, чотири дебютанти – Бущан, Конопля, Забарний і Зубков, Шовковський у заявці. Франція теж з перших хвилин перевіряла найближчий резерв, але тим резервом можна боротися за перемогу на Євро.

Думаю, навіть цим складом можна було не доводити справу до антирекорду, якби не упертість нашого тренерського штабу. Футболісти, які не пройшли разом зборів, жодного разу не грали у тому складі, вийшли грати з французами у контроль м'яча. Це було самогубство. Не розумію, навіщо підставляти під такий удар психіку молодих і талановитих гравців, за якими може бути майбутнє нашого футболу?

Були серйозні побоювання, щодо наступних матчів з німцями та іспанцями. Чотири принизливих розгроми поспіль за будь-яких обставин – це занадто. Після поразки у Мадриді та чудо-спарингу у Сен-Дені ослаблена збірна України перебувала на роздоріжжі. Якби вона не витримала цей іспит, то увесь негатив міг суттєво позначитися на її менталітеті та перспективах. На щастя, тренерський штаб зумів уникнути крутого піке. Зараз можна навіть стверджувати, що команда Андрія Шевченка не просто гідно впоралася, а навіть знайшла можливості вийти на новий рівень своєї еволюції.

У стартовому складі на матч Ліги націй було шість змін. З перших хвилин було помітно, що тренерський штаб зробив висновки після чергової невдалої спроби посперечатися з грандами, граючи у свій фірмовий футбол. Збірна була значно краще підготовлена під особливості конкретного суперника, що дуже важливо. Так, ми втретє поспіль програли, але за цю поразку не було соромно. Навіть без основних гравців у лінії оборони, та Степаненка й Зінченка. Команда виглядала пристойно навіть на фоні Німеччини. Перед Іспанією ми залишилися ще й без дискваліфікованого Маліновського.

Парадокс, але у кадрової катастрофи та серії поразок є і свої плюси. Тренерський штаб збірної, незалежно від характеристик і рівня суперника, намагався грати у свій футбол. Якби не обставини та жорстокі уроки від топ-збірних, ми могли б стати жертвами своєї однобокості у фінальній частині Євро. Як відомо, категоричність властива невігласам. Навіщо обмежувати себе нехай навіть чудовими і сучасними принципами гри та непорушно використовувати лише одну структуру гри? У сучасному футболі дуже важливо бути тактично гнучким і саме до цього потрібно прагнути.

На мій погляд, домашній матч з Іспанією є найкращим у тренерській кар'єрі Шевченка. Були яскраві перемоги над Сербією, та Португалією, але, по-перше, вони були здобуті у значно кращих умовах. Зараз збірна України вимушено грала номінально у не найсильнішому складі, до того ж тренерський штаб і гравці перебували під великим тиском і мали дуже мало часу на відновлення і підготовку. По-друге, перемога над Іспанією – це злам системи, вихід на новий ментальний рівень. Головний тренер вийшов за ним же встановлені рамки, змінив структуру як у фазі гри з м'ячем, так і без нього. Італійський штаб Шевченка чудово вивчив команду Луїса Енріке, та розробив план, який майже ідеально (наскільки це було можливо) вдалося реалізувати на практиці. Відхід від своїх принципів дав чудовий результат та несподівано для всіх перегорнув ситуацію навколо збірної України.

Звісно, коли ми говоримо про Шевченка, потрібно завжди пам'ятати, що, як мінімум, не менш важливий внесок в успіх зробили його помічники – зокрема, Малдера і Тассотті. До речі, останній вже мав неодноразовий досвід протистоянь з Луїсом Енріке. Найголовніше з яких відбулося у статусі гравців збірних Італії і Іспанії у ¼ фіналу ЧМ-1994. Тоді все закінчилося перемогою "Скуадри адзурри", та дискваліфікацією Мауро за зламаний ніс Луїса. Зараз до сутички між тренерами звісно не дійшло, але Тассотті знову б'є іспанця. Цього разу – тактично.

Нещодавно Андрій Миколайович казав, що у нас не вистачає достойних кандидатів для національної команди. Як кажуть – не було б щастя, та нещастя допомогло. Після цього стресового збору у Шевченка значно розширилося коло претендентів у головну команду. За великим рахунком, Шевченко викликає до збірної лише гравців Шахтаря, Динамо та легіонерів.

Складається враження, що матчі Зорі, Десни, Колоса, Ворскли та інших команд керманич збірної просто не дивиться. Не хочеться в це вірити, але як розуміти відповідь на запитання щодо Філіппова? Чи справді кандидат у національну команду повинен грати принаймні у трійці найкращих клубів УПЛ? Хіба у нас є трійка? Кожного року бронзовим призером стають різні клуби, а у минулому сезоні взагалі була рівна боротьба за срібло між Динамо, Зорею та Десною.

Звичайно, далеко не всі гравці команд Рябоконя і Скрипника відразу потягнуть рівень збірної, але принаймні на шанс вони мають право розраховувати. Взагалі, на прикладі Тимчика, Чеберка, Михайліченка складається враження, що для того, щоб потрапити у збірну, потрібно просто перейти в один з грандів УПЛ, чи підписати контракт з бельгійським клубом, який нічим не кращий за той же Чернігів, Луганськ, чи Ковалівку. Це важлива тема, але вона заслуговує окремого матеріалу. Повернемося до матчу Україна – Іспанія.

Як і казав на передматчевій прес-конференції Андрій Шевченко, тренерський штаб збірної підготував ексклюзивний план на гру з іспанцями. Постараємося розібратися, у чому цей план полягав?

Україна змінила тактичну схему, відмовившись від своїх традиційних 4-1-4-1. Шевченко, Тассотті і Малдера відзеркалили схему збірної Іспанії у центрі поля. Базовою формацією "синьо-жовтих" була 4-2-3-1. Без м`яча команда перебудовувалася на зональну оборону 4-4-1-1. У обороні середнім та низьким блоком Україна діяла дуже компактно та достатньо агресивно, щоб створити складнощі майстерним гостям.

При втраті м`яча команда синхронно "сідала" назад, а вінгери – Зубков і Ярмоленко – зміщувалися на одну лінію з опорними хавбеками. Ключовим тактичним ходом, який суттєво вплинув на хід гри, став перегорнутий трикутник у центрі поля. У фазі гри без м`яча півзахисники грали з персональними орієнтуваннями.

У Шапаренка була дуже важлива роль. Микола закривав іспанського півота (розігруючого хавбека) – Родрі. Взагалі, універсальний півзахисник Динамо чудово впорався зі своїм складним завданням. "Шістка" Манчестер Сіті не міг у повній мірі якісно виконувати свої звичні функції. Шапаренко майже увесь ігровий час показово-дисципліновано тримав дистанцію і у необхідний момент накривав Родрі.

Лише одного разу Микола з об`єктивних причин втратив контроль над своїм "клієнтом". У другому таймі після стандарту не встиг своєчасно повернутися на позицію Зубков, і Шапаренко ситуативно був вимушений закрити зону лівого хавбека. Досвідчений Родрі відразу скористався часом та простором. Іспанець відкрився, отримав м`яч, знайшов вільну зону перед штрафним та небезпечно пробив по воротах Бущана – стійка.

Не менш класно відіграла пара опорних – Сидорчук та Макаренко. Склалося враження, що це зіграна зв`язка гравців. Сергій та Євген тримали на повідку "вісімок" "Фурії Рохи" – Меріно та Каналеса.

У випадках, коли іспанські хавбеки зміщувалися у інші зони, наприклад підключалися у лінію атаки, Макаренко та Сидорчук передавали їх партнерам і залишалися грати по зоні. На скріншоті вище – восьмий номер збірної України (у синьому колі) сигналізує захисникам про передачу опонента. Поряд Зубков також жестом підказує фулбеку, що зараз суперник змістить акцент на правий фланг своєї атаки. Взагалі, дисципліна та комунікація у наших хлопців були на досить високому рівні.

Ще одним дуже важливим моментом у діях команди Андрія Шевченка були фланги. Тренери збірної України зробили висновки з першої гри цих команд у Мадриді, коли індивідуальні якості Фаті на лівому фланзі, за великим рахунком, і зробили результат. Тоді на поталу вундеркінду був кинутий Тимчик. Цього разу була підстраховка.

Фулбека страхували фланговий півзахисник і навіть ближчий опорник. Караваєв з допомогою Сидорчука, Забарного і Ярмоленка впорався з Фаті. Вінгер Барси мав один чудовий момент (позиційна помилка) – вихід сам на сам з Бущаном під кутом, але голкіпер Динамо, як і у попередніх матчах, продемонстрував найвищий рівень гри. Воротар – головне персональне відкриття цієї міжнародної сесії. Поміж того, що він творив дива у рамці, він ще й ногами грає досить солідно. Саме такий тип воротарів – дефіцит у нашому футболі.

Головний акцент у своїх атаках суперник робив на правий фланг. Ще в матчі з Німеччиною неозброєним оком було помітно, що лівий край оборони – наше слабке місце. Соболю було дуже складно протидіяти Клостерману. Луїс Енріке також вирішив натиснути саме на цю зону. Неприємності у нас були, але знову ж таки врятувала організація гри, підстраховка. Швидкий Траоре часто перегравав Соболя один в один, але до фатальних помилок не дійшло.

За своїми гравцями постійно до кінця догравали і футболісти інших амплуа. 

Дивно, чому раніше тренерам нашої команди не приходила думка, що з подібними суперниками не потрібно сперечатися за м'яч. Фактично, уся наша безнадія у Мадриді була у нашому намаганні контролювати м'яч. На фоні таких команд просто не можемо виходити з-під їхнього пресингу. Це інший рівень, космос. Більша частина моментів біля воріт Пятова тоді виникала після систематично невдалих спроб розпочати позиційну атаку короткими розіграшами від своїх воріт. Команда Шевченка добре діє згідно зі своїми принципами з суперниками нижчого та ідентичного рівня. З топ-збірними ми елементарно не спроможні розбивати організований пресинг. Тут нам ще є над чим працювати. Зверніть увагу на теплову мапу матчу Україна – Іспанія. У гостей була величезна територіальна перевага, але не можна сказати, що вони перегравали господарів поля.

Наші хлопці віддали м'яч, але забрали простір. Грізна зброя "Червоної фурії" – пресинг та контрпресинг були нам абсолютно не страшні. Ми взагалі відмовилися від розіграшу. Бущан відразу вибивав м'яч у поле. Гравці під тиском теж довгими передачами шукали Яремчука, Ярмоленка і кидали у прорив Зубкова. Останній з кожним матчем грає у збірній все краще. Як і Бущан, Зубков одне з важливих відкриттів цього валідольного збору. Олександр довів, що на позиції лівого інвертованого вінгера він зараз відверто кращий за Коноплянку.

У рідких випадках, коли нам вдавалося заволодіти територією, іспанці переходили на формацію 4-1-4-1. Заміни у другому таймі були по позиціях і кардинально не змінили малюнок гри. Лише вихід Циганкова виявився ключовим. Як і у матчі з Францією, Віктор забив гол з-за меж штрафного. Склалося враження, що гольова комбінація не спонтанна. На мій погляд – це награна ситуація.

Розпочав атаку Бущан. Він вкотре довів свій рівень гри ногами. Караваєв у центрі поля у вільній зоні без спротиву скинув м'яч на Ярмоленка, який опустився глибше. Одночасно Яремчук грамотно повів за собою центрального захисника у напівпростір, відкривши зону для Циганкова.

У завершальній стадії атаки слід відзначити майстерність Віктора, а саме його перший дотик. Циганков технічно підробив собі м'яч на хід і невідпорно пробив у кут воріт. Захисник і воротар (Де Хеа) були не готові до такого розвитку подій і не встигали виправити свої позиційні помилки.

Взагалі, якщо дивитись на статистику, то може скластися хибне враження, що Іспанія тотально перегравала суперника і повністю контролювала ситуацію на полі.

Як це часто буває, цифри у футболі не завжди об'єктивно демонструють перебіг подій на полі. Так, команда Шевченка значно слабша, про що публічно казав перед грою навіть сам головний тренер збірної України. Однак "синьо-жовті" вивчили суперника, розробили план з нейтралізації його сильних сторін і протягом всього ігрового часу дотримувалися цього плану. Перемогла команда, яка краще грала без м'яча, – найвищий пілотаж.

Україна наздогнала за очками Німеччину та відірвалася від Швейцарії на чотири бали. Але настрою додають не стільки турнірні перспективи у Лізі націй, скільки відмова від тактичної одноманітності. Обставини змусили Шевченка переглянути свої принципи та підлаштуватися під опонента. Це принесло позитивний результат і повернуло надію на нові звершення.

Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24

Новости раздела